Скелівка вона ж Фельштин

    Скелівка (до 1945 року: Фельштин, пол. Felsztyn, Fulsztyn) — село Самбірського району Львівської області. Населення — 1062 особи (переважна більшість українці)

Пнівський замок та Пнів

Пнів — селоНадвірнянського району Івано-Франківської області, сюди ми приїхали під час нашої вилазки на Франківщину, під час якої відвідали Надвірну, Пнів та Франик. 
Отож починаємо нашу мандрівку. 

Давидів.

                                        

   Цей раз Давидів був в нас проміжною точкою по дорозі в Черепин, але й тут є на, що подивитися, так, що запрошую в мандрівку)

Винники веловилазка

Крехів

Давно щось не писав на блозі, що ж пора виправлятися)
На цей раз мандрівка яка була далекого 19 року в село Крехів, та Крехівський монастир. Про монастир можна почитати тут, а зараз мандруємо по селі, до його головної окраси а саме Дерев'яної церква святої Параскеви

Виноградів

 Виноградів одне з цікавезних міст Закарпаття. Скажу вам чесно - для нас вони в першу чергу цікаві тим, що роки перебування Закарпаття в складі Угорщини не пройшли безслідно, й ти почуваєшся в тих містах так  - наче ти десь в старій Європі. Ото ж починаємо нашу вилазку в Виноградів.

Яворів

                         

 

           Яворів донедавна районий центр, а зараз скромний цент ОТГ. Проте містечко має буйну та цікаву історію яка вихорем пройшлася по містечку й залишила немало цікавих історій та пам'яток. От якраз й по них ми й поїхали в кінці березня 2019 року в це містечко. Отож починаємо нашу мандрівку.)

Нижнє Синьовидне

   

  В Нижнє Синьовидне ми приїхали під час нашої грандіозної вилазки 19 року по маршруту  нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче. Взагалі то, ми й не дуже планували в це село заходити, але так як воно було по дорозі на Розгірче яке ми планували відвідати, то чого б, і ні. Що ми там побачили, читайте нижче.

Свірж - друга поїздка

                                   

Про нашу першу вилазку в Свірж можете прочитати ось тут, тоді ми не мали багато часу, і бігали галопом в замок. В 19 році, ми мало того, що полазили по Свіржі, та, ще й потрапили в замок. 
Тим більше цей раз після Свіржа ми погнали в Бібрку.

Судова Вишня

В Львівській області є іще одне містечко з подібною назвою, просто Вишня, про яку читайте тут.
А оця поїздка - вилазка в Судову Вишню. Починаємо

Вишня - палац Фредрів

   

  В Вишню ми прийшли з Рудок одного осінього дощового дня, ціллю було оглянути чудовий палац Фредрів-Шептицьких.  Взагалі в нас вийшло смішно, я тіки но купив смартфона, і вчився ходити по gps. Щось не так виклав, й пішли ми не в ту сторону. Мусили потім робити дикий гак. Ото спомини?)))

Скалат

                         

  Скалат - чудове містечко на дорозі з Тернополя до Сатанова. Не раз я його проїжав, та милувався чудовими вежами фортеці, та мріяв поїхати, і погуляти Скалатом. І ось одного разу, ми купили квитки на концерт гурту Sunrise в Тернополі, а так, як коцерт був ввечері, а ми приїхали в обід, то вирішили й в Скалат заїхати.

Черепин - по дорозі з Давидова в Старе Село

    

 Черепин  - невелике село в колишньому Пустомитівському районі Львівської області. Фактично передмістя Львова, адже судіть самі з кілька км вже Давидів і Старе Село, а це вважай Львів.

     Як порядне галицьке село Черепин має кілька храмів, один з яких однозначно вартує того аби туди їхали туристи адже він просто неймовірний, ще й недавно відреставрований. Судіть самі.

Олесько - в тіні замку..

 

Олесько всім відомо у першу чергу своїм чудовим замком який входить у всім відаому Золоту Підкову Львівщини. Про замок, і наші враження від нього можна прочитати тут, а от зараз ми пропонуємо зробити невеличку прогулянку по містечку.

Івано-Франківськ - прогулянка літом 16 року.

       Франик був в нас вже на завершення в нашій першій вилазці на Прикарпаття (Галич, Крилос, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття та Івано-Франківськ). Відповідно ми тут вже, й не мали багато сил, аби десь гуляти, та мляво топали туди сюди клацаючи все цікаве, що бачили.

Межиброди

     

 Межиброди - частина нашої великої вилазки в Розгірче, під час якої ми  відвідали Верхнє Синьовидне, Нижнє Синьовидне, Тишівницю та Княжі скелі, як видно поїздка була насиченна). Проте почалося все з невдачі - зірвалася поїздка на Парашку, бо там передавали дощі. Ми все ж вирішили не сидіти на вихдних, а поїхати кудись. 

Так і вийшла ця класна поїздка) Я б сказав одна з найцікавіших в році.

Клевань - не тільки тунель кохання.

 

В Клевань ми приїхали з Ківерець електричкою. Як і всі, в відомий тунель кохання. Про тунель можна прочитати ось тут. Як і про Ківерці, та Луцьк, а поки прогулянка по Клевані. 

Ківерці

  

   В Ківерцях ми опинилися майже випадково - добиралися в відомий всім Тунель кохання, і вийшло так, що між потягом зі Львова, та електричкою на Клевань, в нас було десь з 1.5 годинки. 

    От, і вирішили, а чого б не прогулятися по Ківерцях, не сидіти ж на вокзалі. Отже починаємо:

Верхнє Синьовидне - містечко по дорозі в гори.

   

   У Верхньому Синєвидному ми вже були кілька раз, як і проїздом, так, і верталися з водоспаду Гуркало. В цю мандрівку це містечко стало початковим пунктом нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче.

Заліщики

           

В Заліщики ми їхали на провальний Заліщики-фест. Він був дуже провальний, орги не розрахували, і продали менше квитків, відповідно не мали грошей аби платити гуртам. Відповідно гуртів було десьз третина від заявленого. Проте, саме тут ми познайомилися з нашими тепер вже хорошиим знайомими Женею Та Романом. То ж це+ неймовірні краєвиди Дністровського каньйону трішки компенсовують провальний фест.