Верхній Вербіж

 

Ве́рхній Ве́рбіж — село Коломийського району Івано-Франківської області.Село, лежить на правому березі Пруту, за 5 км від районного центру. Через село проходить шосе Коломия — Косів. Назва походить від слова «верба»: тому що тут є багато верб та верболозів якими обсаджено береги річки Лючки та потоків.

Нижній Вербіж

    Нижній Вербіж — село Коломийського району Івано-Франківської області.

Чого нас занесло сюди? Тому, що тут  одна з памяток із списку спадщини ЮНЕСКО, а саме чудова деревляна церква.

Ужок

Щось давно в нас не було постів про Закарпаття. Треба виправлятися, так, шо нині помандруємо в село Ужок, що на межі Закарпаття та Львівщини)І скажу вам це видно, от до прикладу

Тишівниця та Княжі скелі

         

 В Тишівницю  ми приїхали під час нашої грандіозної вилазки 19 року по маршруту  нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче. Взагалі то, ми й не дуже планували в це село заходити, але так як воно було по дорозі

на Розгірче яке ми планували відвідати, то чого б, і ні. Що ми там побачили, читайте нижче.

Крехівський монастир

Про Крехівський монастир певно чули всі, так, що не буду переповідати історію)) Ми до речі вже тут були, про нашу першу вилазку можна почитати ось тут.

Крехів

Давно щось не писав на блозі, що ж пора виправлятися)
На цей раз мандрівка яка була далекого 19 року в село Крехів, та Крехівський монастир. Про монастир можна почитати тут, а зараз мандруємо по селі, до його головної окраси а саме Дерев'яної церква святої Параскеви

Нижнє Синьовидне

   

  В Нижнє Синьовидне ми приїхали під час нашої грандіозної вилазки 19 року по маршруту  нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче. Взагалі то, ми й не дуже планували в це село заходити, але так як воно було по дорозі на Розгірче яке ми планували відвідати, то чого б, і ні. Що ми там побачили, читайте нижче.

Вишня - палац Фредрів

   

  В Вишню ми прийшли з Рудок одного осінього дощового дня, ціллю було оглянути чудовий палац Фредрів-Шептицьких.  Взагалі в нас вийшло смішно, я тіки но купив смартфона, і вчився ходити по gps. Щось не так виклав, й пішли ми не в ту сторону. Мусили потім робити дикий гак. Ото спомини?)))

Черепин - по дорозі з Давидова в Старе Село

    

 Черепин  - невелике село в колишньому Пустомитівському районі Львівської області. Фактично передмістя Львова, адже судіть самі з кілька км вже Давидів і Старе Село, а це вважай Львів.

     Як порядне галицьке село Черепин має кілька храмів, один з яких однозначно вартує того аби туди їхали туристи адже він просто неймовірний, ще й недавно відреставрований. Судіть самі.

Кути - ті, що біля Олеська.

В Україні є кілька населених пунктів з такою назвою, але цей раз ми відправимося у мандрівку в Кути, що біля Олеська, як ви вже зрозуміли, в Кути ми потрапили завдяки тому, що вирушили в Олеський замок. Взагалі, це була цікава ідея рушити в Олеський замок електричкою, а не автобусом, але, що вже поробиш, економія накладає свої обмеження. Про Олеський замок можете прочитати до речі ост тут, як і про Олесько.

Межиброди

     

 Межиброди - частина нашої великої вилазки в Розгірче, під час якої ми  відвідали Верхнє Синьовидне, Нижнє Синьовидне, Тишівницю та Княжі скелі, як видно поїздка була насиченна). Проте почалося все з невдачі - зірвалася поїздка на Парашку, бо там передавали дощі. Ми все ж вирішили не сидіти на вихдних, а поїхати кудись. 

Так і вийшла ця класна поїздка) Я б сказав одна з найцікавіших в році.

Ужгород - скансен(Закарпатський музей народної архітектури та побуту)

Ми взагалі любимо відвідувати музеї народної архітектури та побуту, адже в цих музеяї ти можеш побачити як, і де жили наші предки, як на мене - досить цікаво таке бачити всім хто звик до міськго життя. Отже, данний музей розташовується біля стін Ужгородоського замку. Про місто та замкок і сакури можна прочитати тут, тут, і тут)

Отож вирушаймо в нашу невелику мандрівку в цей музей.

Верхнє Синьовидне - містечко по дорозі в гори.

   

   У Верхньому Синєвидному ми вже були кілька раз, як і проїздом, так, і верталися з водоспаду Гуркало. В цю мандрівку це містечко стало початковим пунктом нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче.

Шоломинь - по дорозі на Звенигород

       Шоломинь - гарне село по дорозі на Звенигород, яке має дві цікаві церкви та павучка на стіні одної з хат)

Звенигород - друга мандрівка.

         Друга наша вилазка в Звенигород відбулася знову з пригодами, ми знову не відвідали усього, що планувавали, але що побачили тут викладаємо. Про попередню нашу вилазку можна прочитати тут. Як завжди ми притопали з Шоломині.

Меденичі

В Меденичі ми приїхали з Розвадова маршруткою, під час нашого не дуже вдалого тріпу до Долини рябчиків. Вийшов маршрут Розвадів-Меденичі-Зоопарк Лімпопо-Грушів

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

       

       Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття по простому музей під відкритим небом, або іще скансен. Один з 11 українських скансенів. Як на нас круте й варте відвідин місце.Він був в нас 3 пунктом у нашій першій вилазці на Прикарпаття( Галич, Крилос, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття та Івано-Франківськ).

Рогатин - яке воно, це міфічне місто Роксолани?

                                             

         Рогатин в нас планувався дуже давно, ще десь ще першого чи другого року поїздок. Перший раз ми приїхали в Ходорів, з якого в Рогатин того дня нічого вже не було... Тоді, ми поїхали в Жидачів та Гніздичів. Цього ж разу, вертаючись із Закарпаття ми приїхали в Бурштин, а звідти вже в Рогатин. Звичайно 2 день поїздки був досить виснажливий - проте, це того вартувало. 

Чернівці - осінні та дощові

В Чернівці нам вийшло приїхати лиш восени 16 року, і як на зло - в дощ. Тому й вийшло так, що ми тікали від дощу, і бігали з одної частини міста в іншу. Бррр, весела була в нас поїздка - проте Чернівців варті того)) 

Броди - місто в якому є де бродити)

      Завітати в одне з найцікавіших міст Львівщини в нас не виходило довго, але все ж весною 18 року ми змогли знайти час та відвідати його. Враження трішки нижче. А про колись величний Бродівський замок який зараз переживає не найкращі часи можна почитати тут.