Теребовлянський замок

Крім прогулянки по Теребовлі про яку можна прочитати ось тут, ми звичайно не могли оминути місцевий замок. Чесно кажучи фоки з міста вийшли не дуже, а от замок трішки краще дивіться самі. До речі тоді, і Микулинці відвідали

Івано-Франківськ - прогулянка літом 16 року.

       Франик був в нас вже на завершення в нашій першій вилазці на Прикарпаття (Галич, Крилос, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття та Івано-Франківськ). Відповідно ми тут вже, й не мали багато сил, аби десь гуляти, та мляво топали туди сюди клацаючи все цікаве, що бачили.

Невицький замок

     

    В Невицьке ми планували заїхати вже давно, але все ніяк не виходило. Проте, як зацвіли в Ужгороді сакури, то і зорі зійшлися, і час знайшовся, хоч, ми їхали в середу, але то таке, краса студентського життя)

Заліщики

           

В Заліщики ми їхали на провальний Заліщики-фест. Він був дуже провальний, орги не розрахували, і продали менше квитків, відповідно не мали грошей аби платити гуртам. Відповідно гуртів було десьз третина від заявленого. Проте, саме тут ми познайомилися з нашими тепер вже хорошиим знайомими Женею Та Романом. То ж це+ неймовірні краєвиди Дністровського каньйону трішки компенсовують провальний фест.

Похід вихідного дня: Водоспад Гуркало

       

 Гуркало - водоспад на який ми попали з 2 разу. З 1 в нас вийшло просто заблудитися, і ми пішли вверх по річці яка на диво називається Велика Річка. Та в 2 раз, ми вже вирішили попитати в місцевих дорогу, а не йти по мапах, і таки дійшли.

 

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

       

       Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття по простому музей під відкритим небом, або іще скансен. Один з 11 українських скансенів. Як на нас круте й варте відвідин місце.Він був в нас 3 пунктом у нашій першій вилазці на Прикарпаття( Галич, Крилос, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття та Івано-Франківськ).

Крилос - уламок старого Галича

       Іронія долі: Крилос тепер окреме село, хоч колись був частиною Галича. Саме в Крилосі відчувається, якийсь той дух старого княжого міста, який на жаль в самому Галичі нам знайти не вдалося... 

Галич - будні колись могутнього міста

В Галич ми потрапили майже випадково: Їхали в Франик, а потяг зупинився на станції Галич - пропускали якийсь, от ми і попросили провідника, аби нас випустив. В результаті крім Івано-Франківська ми відвідали сам Галич, Крилос та чудовий скансен.

Чернівці - осінні та дощові

В Чернівці нам вийшло приїхати лиш восени 16 року, і як на зло - в дощ. Тому й вийшло так, що ми тікали від дощу, і бігали з одної частини міста в іншу. Бррр, весела була в нас поїздка - проте Чернівців варті того)) 

Музей Івана Франка в Нагуєвичах (історико-культурний заповідник Нагуєвичі)

Іван Франко - один з найцікавіших і досі один з найнезвичніших українських поетів за всю наші історію. Тому й не дивно, що в Україні його люблять та шанують що проявляється у фестах, музеях, назвах вулиць та навіть інколи у фільмах. Музей в Нагуєвчиах - спроба синтезувати народне з радянським та сучасним. Що з того вийшло - цікаво як на мене.

Замок Паланок - перлина Мукачевого.

Мукачево як  і його знаменитий замок були в нас на закуску після Чинадієвого та санаторію Карпати. Власне фото з міста в нас не так і багато, а от замок наклацали вволю. Благо там є що дивитися. Історію пистаи не буду, так як все і так є в вікі))

Санаторій Карпати - рештки величі палацу Шенборнів

2016 рік був у нас роком відкриття поїздок по інших областях, зокрема саме по Закарпаттю. Почали ми, як годиться  - з самих попсових місць, причому, що все впихнули в одну поїздку. Так спочатку в нас було відвідування палацу Шенборнів в селі Карпати, звідти ми поїхали в Чинадієве, а на десерт було славнозвісне Мукачево. До слова було нам забагато, і Мукачево ми майже не пам'ятаємо ...

Микулинці - замок і злий пес

Микулинці відомі передовсім своїм пивом.Але тут ще виявляється є замок, палац і костел. Туристичний рай) Пиво і краєвиди - ну чисто в теорії... а на практиці, що у нас вийшло читайте нижче:

Чинадієво - Сент Міклош та його Фенікс - Йозеф Бартош

Чинадієво відоме передовсім замком Сент-Міклош якого мов того Фенікса з попелу відроджує художник Йозеф Бартош. В це гарне містечко, ми потрапили одного похмурого ранку 2016 року, в той день ми взагалі психанули, адже побували ще у Мукачеві, та санаторії Карпати. Але все по черзі, і нині чудове Чинадієво.

Болехів - ворота в чарівну Франківщину

Болехів затишне місто Івано-Франківської області. Якщо прямувати з Львівщини на Франківщину, через Стрий та Моршин, то це перше місто Франківщини в яке ви попадете. В Ми з Оксаною, відвідували його в купі з Гошевом та Моршином. 

Ходорів

Ходорів -місто Жидачівського району Львівської області.Кінцевий пункт електрички зі Львова. Сюди ми вирушили аби пересісти на якусь маршртуку в Рогатин, але не судилося, в неділю маршруток геть не було, так, що довелося нам вирушити в сусідні Жидачів та Гніздичів 

Белз - наші дні князівської столиці

          

           В Белз ми приїхали з Червонограда, коли їхали за маршуртом  Белз-неочікувані Жужеляни-Червоноград-Сокаль(по часу не вийшло, на жаль).Белз вирішили вибрати як першу точку, так як він найдалі був по нашому плану.

Червоноград

Червоноград(колишній Кристинопіль) - зараз це Галицький Донбас(в сенсі риють вугілля). Цікаве таке місто в стилі Союзу. Великі площі, купа панельних будинків, індастріал одним словом.

Гніздичів

        Гніздичів - смт Жидачівського району відоме передовсім монастирем святого Герарда, який розміщувався в сусідньому колись селі Кохавинка яке з часом зрослося з Гніздичевом.

Наварія - бароко Меретина

    Наварія- село Пустомитіського району Львівської області. За буремний час свого існуванян встигло побувати містом з магдебурзьким правом, а зараз перетворюється в рекреаційну зону Львову, який майже впритул підібрався до села.