Звенигород

Звенигород колись столиця удільного Звенигородського князівства нині - звичайне село Пустомитівського району. На захід від нього за кілька кілометрів проходить траса на Івано-Франківськ, а за нею зупинка на Старе Село. Саме й звідти ми з Оксаною одного гарного дня, спекотного літа вирушили пішки до нього.

     Як каже Вікіпедія роль Звенигорода різко зменшилася після заснування Львова, і як наслідок зараз в Звенигороді майже нічого не залишилося від величі минулих віків. Гуляючи вулицями цього затишного села, дивуєшся, майже не віриш, що воно колись було центром князівства. Минулі віки майже нічого не залишили в архітектурі села, особливо епоха Київської Русі, з неї згідно Вікіпедії в селі є фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст.та

дорога ХІІ ст. Якщо враховувати що село було столицею князівства хай і удільного, то це як на мене зовсім мало. 

    Та все ж не весь час сумувати за минулим. Відсутність архітектурних памяток в селі компенсовується чудовою природою, куди не кинь оком -  кругом чудові сільські краєвди та пейзажі. Ти йдеш полі зеленої трави, і здається ось ось в далині завидніється княже місто, чи вийде в похід руське військо.

  Також в селі є чудова дерев'яна церква, яку за традицією нашого першого року ми благополучно пропустили і не сфоткали. 

В селі ще знаходиться Музей історії давньоруського міста Звенигород, досить цікавий як на рівень села музей. Перший поверх його виставок присвячений місту в епоху Русі, а другий етнографічний, як говорила завідувачка музею - експонати збирали по всьому селі. 

Вишитий килим з князем Володимирком, за його місто досягнуло найбільшого розквіту

 Діорама захист міста від монголо-татар

                                                                    Сам музей

                                                                 Етнографічний зал

Таким ми побачили Звенигород - колись столицю князівства, а зараз просте село.