Кути - ті, що біля Олеська.

В Україні є кілька населених пунктів з такою назвою, але цей раз ми відправимося у мандрівку в Кути, що біля Олеська, як ви вже зрозуміли, в Кути ми потрапили завдяки тому, що вирушили в Олеський замок. Взагалі, це була цікава ідея рушити в Олеський замок електричкою, а не автобусом, але, що вже поробиш, економія накладає свої обмеження. Про Олеський замок можете прочитати до речі ост тут, як і про Олесько.

Осінній Луцьк

 В Луцьк ми приїхали з Клевані та Ківерців, і мали не дуже багато часу, на оглядини міста, тим більше ми вирішили нарешті прогулятися по замку. Загалом знову якась обрізна прогулянка по місту, як і минула, ну, але Луцьк це таке місто, в яке треба їхати раз за разом адже воно круте)

Межиброди

     

 Межиброди - частина нашої великої вилазки в Розгірче, під час якої ми  відвідали Верхнє Синьовидне, Нижнє Синьовидне, Тишівницю та Княжі скелі, як видно поїздка була насиченна). Проте почалося все з невдачі - зірвалася поїздка на Парашку, бо там передавали дощі. Ми все ж вирішили не сидіти на вихдних, а поїхати кудись. 

Так і вийшла ця класна поїздка) Я б сказав одна з найцікавіших в році.

Клевань - не тільки тунель кохання.

 

В Клевань ми приїхали з Ківерець електричкою. Як і всі, в відомий тунель кохання. Про тунель можна прочитати ось тут. Як і про Ківерці, та Луцьк, а поки прогулянка по Клевані. 

Ківерці

  

   В Ківерцях ми опинилися майже випадково - добиралися в відомий всім Тунель кохання, і вийшло так, що між потягом зі Львова, та електричкою на Клевань, в нас було десь з 1.5 годинки. 

    От, і вирішили, а чого б не прогулятися по Ківерцях, не сидіти ж на вокзалі. Отже починаємо:

Ужгород - скансен(Закарпатський музей народної архітектури та побуту)

Ми взагалі любимо відвідувати музеї народної архітектури та побуту, адже в цих музеяї ти можеш побачити як, і де жили наші предки, як на мене - досить цікаво таке бачити всім хто звик до міськго життя. Отже, данний музей розташовується біля стін Ужгородоського замку. Про місто та замкок і сакури можна прочитати тут, тут, і тут)

Отож вирушаймо в нашу невелику мандрівку в цей музей.

Верхнє Синьовидне - містечко по дорозі в гори.

   

   У Верхньому Синєвидному ми вже були кілька раз, як і проїздом, так, і верталися з водоспаду Гуркало. В цю мандрівку це містечко стало початковим пунктом нашої мандрівки: Верхнє Синьовидне - Межиброди - Княжі Скелі - Тишівниця - Нижнє Синьовидне - Розгірче.

Наварія - поїздка в 2019

    

Наварія- село бувшого Пустомитіського району Львівської області. За буремний час свого існування встигло побувати містом з магдебурзьким правом, а зараз перетворюється в рекреаційну зону Львову, який майже впритул підібрався до села. В 2016 ми вже відвідували Наварію, по дорозі до Басівки та Годовиці. Цього разу також вирішили повторити цей самий маршрут. 

Невицький замок

     

    В Невицьке ми планували заїхати вже давно, але все ніяк не виходило. Проте, як зацвіли в Ужгороді сакури, то і зорі зійшлися, і час знайшовся, хоч, ми їхали в середу, але то таке, краса студентського життя)

Заліщики

           

В Заліщики ми їхали на провальний Заліщики-фест. Він був дуже провальний, орги не розрахували, і продали менше квитків, відповідно не мали грошей аби платити гуртам. Відповідно гуртів було десьз третина від заявленого. Проте, саме тут ми познайомилися з нашими тепер вже хорошиим знайомими Женею Та Романом. То ж це+ неймовірні краєвиди Дністровського каньйону трішки компенсовують провальний фест.