Унятичі - на шляху у Дрогобич

Кожна поїздка ранньої весни по своєму особлива, адже зима ще тримає права, трішки снігу як не як десь тай є. Особливо у Дрогобицькому районі, який недалечко від гір

)Ця поїздка була спонтанною, плануватися не планували, просто взяли і поїхали. Кінцевою точкою був музей Івана Франка у селі Нагуєвичі. Проте ми чогось вирішили пройтися пішки назад з музею в Дрогобич. По дорозі були якраз Унятичі та Лішня. Що можна сказати про Унятичі? Село як село? Та ба ні, давно я не бачив в селі стільки дерев'яних будинків, які того виглядають дуже круто та органічно.

Зі сторони Нагуєвчиів нас стрічає така от мозаїчна зупинка, шкода, що такі зупинки потроху руйнуються...

 Забув ще сказати - тут не тільки є гарні хати, але й колодці.Схоже оформлення криниць ми з Оксаною бачили під Коломиєю, цікаво і незвично бачити такі колодязі.

От і будинок, і колодязь, краса...

Ще одна хата, не така цікава, але всерівно гарна

Виглядають дуже гарно, цікаво як там жити...

А от це школа, навіть відремонтована, виглядає такоє круто.

З культових споруд в селі є дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці.Церква стоїть посередині села. Ми якраз підійшли тоді як місцеві облагороджували територію навколо неї. Як вони на нас дивилися, як на якихось злодіїв)) Звично вже до речі бачити таку реакцію місцевих.

Ксеня коло церки, любить вона культові споруди...

Фігура Богородиці під дашком, гарно ж..

Йдемо всередину...

Скромний іконостас...

Та що тут говорити, взагалі скромна всередині церква...

От до прикладу ікони, можливо навіть старіші за храм..

Дзвіниця, вже позолочена..

Виглядаж гарно, хоч і блистить як гірлянда.

Все б круто якби не та от позолота...

Такі от ми пробіглися по Унятичах, гарне село, як будете в Нагуєвчиах зайдіть і сюди на годинку. Є на що подивитися. А наш шлях далі йшов в Дрогобич через Лішню. Але це вже зовісм інший пост))