В Хуст ми приїхали Солотвинським потягом, в 6-7 ранку. Основною метою поїздки була Долина нарцисів та ферма оленів в селі Іза, у яку ми не встигли. Зате гарно погуляли по місту та коло міста. Навіть двічі вийшли на замкову гору.
Як я вже писав основною метою поїздки була Долина нарцисів, але спочатку я вирішив видряпатися на замкову гору. До речі дурне рішення. І от зараз переконаєтеся чому.
7 ранку, ми на підході на замкову гору. Все в молоці.
Видовище скажу вам неймовірне))
От, і вхід в замок)
Все в молоці.
Як вам видимість?))
Немов якесь молоко розляте в повітрі.
Другий раз, ми вже вирішили дряпатися на замкову гору з обіду. Правда сил вже майже не було, бо ми так налазилися містом, та ще й ішли пішки в Долину Нарцисів. Але воно було того варте. Але от спочатку про не дуже гарне. А саме про історичну пам'ять. До речі це під замковою горою.
Пам'ятник Карпатській Україні
Як бачите слова зайві.....
Проте повернімося до замку
На підході до входу. Пам'ятаєте яким він виглядав в 7 ранку?
Навіть в руїні замок виглядає неймовірно.
Все валиться, падає...
Ще трішки руїн..
Яким ж він був могутнім колись!
Як видно на замку є освітлення. Хоч щось радує...
А от вид на місто просто неймовірний.
Позаду Хустські ворота.
А от, і центр міста. Виглядає казково.
Блискавка яка влучила в пороховий погріб наробила замку море лиха, а потім, і люди почали розтягувати. Проте - навіть зараз руїни неймовірно красиві та вражаючі:
Поволі трава завойовує людську твердиню.
Ще погляд на місто з замку.
Ще кілька кадрів руїн замку.
Звичайно, за ці 3 роки які пройшли, на замку багато, що змінилося, і ми якось підійшли до того, що потрібно їхати туди іще раз, тим більше і під Хустом є море цікавого. Та, і місто варте не одного відвідування.
Немає коментарів:
Дописати коментар