Чернівці - осінні та дощові

В Чернівці нам вийшло приїхати лиш восени 16 року, і як на зло - в дощ. Тому й вийшло так, що ми тікали від дощу, і бігали з одної частини міста в іншу. Бррр, весела була в нас поїздка - проте Чернівців варті того)) 

Того року нам везло на дощі, але, що поробиш, погоду не завжди замовиш.Та, і тим більше, осінь вона така, без дощів ніяк. 

Місто дуже нагадує Львів - проте має свій неймовірний шарм. 

                               

Чого варті такі от будинки...

Цікава така фігура..

Поволі доходимо в центр міста, а він бомба:

Чернівці безумовно мають вій шарм...

Чернівецька ратуша.

Потрохи з центра починаємо рухатися до так званої п'яної церкви

Церква Успіння Богородиці:

Всередині церкви вражаючий іконостас

Один з пам'ятників міста.

Вірменська церква.

Йдемо далі, один з казкових будинків міста

Іще один.

П'яна церква, як ми були тут - трішки реставрації було.

А от так всередині.

Поволі шлях нас завів до корпусів ЧНУ. Колишньої резиденції митрополитів Далмації та Буковини, а нині пам'ятки ЮНЕСКО вам - вражаюча споруда. Фотки всього не передадуть.

Мали смак митрополити)

Як це гарно та витончено 

А чого вартий садок на території резиденції. 

Поруч розміщуються от такі будинки.

Далі ми пішли гуляти в саду за резиденцією. Восени він немов би вкритий золотом .

Яка ж  то краса - осінь.

Резиденція мов у золоті.

Ше один погляд..

Йдемо далі ще гуляти містом

                                                            Місто не менш цікава ніж Львів.

 Костел Серця Ісуса:

Старий будинок в місті...

Пам'ятник репресованим..

Якось так непомітно підходить вечір, і ми йдемо на вокзал в потяг до Львова.

Останній погляд на місто, і в Львів.

Такими от ми побачили Чернівці в 2016 році. Звичайно було мокро, але круто. А от в 2020 році ми побачили місто набагато краще. Але про це буде трішки пізніше.