В Унів вибратися ще раз планувалося уже давно, ще з самого першого разу хотілося сюди повернутися. Проте, скільки місць, скільки шляхів... І от дійшло до осені 2018, коли їхати ку-дись далі нам було ліньки, от і вирішили, а чого б і ні. . Але не так як минулого разу через Пе-ремишляни, а з іншої сторони, а що, пройтися ми любимо. Так і попали у Якторів. Про Якторів можна прочитати тут.
Тоді ми трошки поблуками полями, і вийшли зі сторони сільського цвинтаря.
На цвинтарі можна побачити от таку каплицю...
Рушаємо далі,через село - в монастир..
Осінній ландшафт просто заворожує...
А от і наші ціль - за цією брамою
На вході нас ще стрічає така от мозаїка..
Проходимо через браму в середину, попередньо перекусивши хот-догами з магазинчику навпроти Лаври.
А от і вона, схожа на фортецю обитель монахів..
Руїни старої будівлі. Цікаво,що тут було?
Ще фото Лаври зблизька
Заходимо у внутрішній дворик.Все по фортечному суворо та аскетично, навіть зараз здається, що споруда готова до якоїсь облоги:
Центральну церкву потроху реставрують
Круто, що тут ще й ведуться роботи по реставрації, адже не кожен монастир може таким похвалитися...
Цікаво як воно буде після реставрації.
Фрагменти старого хреста
Ну чим не фортеця?
Навіть бійниці, і ті є...
Здалеку здається сходим на фортецю
А от і нова деревляна церква поруч
За монастирем зразу починається ліс, куди веде вкрита листям дріжка..
Восени виглядає просто неймовірно
Таким от був наш похід у цей чудовий монастир в 18 році. Про якторів можна почитати ось за цим лінком, а про нашу першу вилазку в 15 році, ось тут.
Руїни, про котрі пишете - це стара в'їздна брама у палац - літню резиденцію митрополитів львівських, а та брама, котра є зараз, то новотвір кінця 2000-х років збудований не на старому шляху, а на дорозі котоу влаштовано за часів совєцкої окупаціц, тоді коли тут був психіатричний диспансер !
ВідповістиВидалитиТреба було по тій стежці ще на монастирський цвинтар на горі вийти ...!
ВідповістиВидалити