Меню

понеділок, 30 грудня 2019 р.

Унів - похід чудового осіннього дня


         В Унів вибратися ще раз планувалося уже давно, ще з самого першого разу хотілося сюди повернутися. Проте, скільки місць, скільки шляхів... І от дійшло до осені 2018, коли їхати ку-дись далі нам було ліньки, от і вирішили, а чого б і ні. . Але не так як минулого разу через Пе-ремишляни, а з іншої сторони, а що, пройтися ми любимо. Так і попали у Якторів. Про Якторів можна прочитати тут.


Тоді ми трошки поблуками полями, і вийшли зі сторони  сільського цвинтаря.
На цвинтарі можна побачити от таку каплицю...
    Рушаємо далі,через село - в монастир..
Осінній ландшафт просто заворожує...

А от і наші ціль - за цією брамою

На вході нас ще стрічає така от мозаїка..
Проходимо через браму в середину, попередньо перекусивши хот-догами з магазинчику навпроти Лаври.
А от і вона, схожа на фортецю обитель монахів..

Руїни старої будівлі. Цікаво,що тут було? 

Ще фото Лаври зблизька
      Заходимо у внутрішній дворик.Все по фортечному суворо та аскетично, навіть зараз здається, що споруда готова до якоїсь облоги:


Центральну церкву потроху реставрують

Заходимо у Храм всередину. Перший раз ми туди чи то не попали, чи то не фоткали,а зря, там просто нйеморівні розсписи ...





Круто, що тут ще й ведуться роботи по реставрації, адже не кожен монастир може таким похвалитися...
Цікаво як воно буде після реставрації.

Фрагменти старого хреста

Ну чим не фортеця? 

Навіть бійниці, і ті є...
Здалеку здається сходим на фортецю

А от і нова деревляна церква поруч

За монастирем зразу починається ліс, куди веде вкрита листям дріжка..
Восени виглядає просто неймовірно
Таким от був наш похід у цей чудовий монастир в 18 році. Про якторів можна почитати ось за цим лінком, а про нашу першу вилазку в 15 році, ось тут.

2 коментарі:

  1. Руїни, про котрі пишете - це стара в'їздна брама у палац - літню резиденцію митрополитів львівських, а та брама, котра є зараз, то новотвір кінця 2000-х років збудований не на старому шляху, а на дорозі котоу влаштовано за часів совєцкої окупаціц, тоді коли тут був психіатричний диспансер !

    ВідповістиВидалити
  2. Треба було по тій стежці ще на монастирський цвинтар на горі вийти ...!

    ВідповістиВидалити