Самбір своєю історією сягає ще часів Київської Русі, коли на його місці було давньоруське поселення Погонич. Після того як татари спалили сучасний Старий Самбір люди переїхали на місце Самбора назвавши його Новим Самбором, а згодом просто й Самбором, а сам спалений Самбір відбудувався вже як Старий Самбір. Загалом якось так путано і перепутано. І пішла історія Самбора: війни, різні держави, природа, люди, люди, і ще раз люди. Ось так, і стоїть місто вже більше 8 століть.
Самбір має одну велику перевагу для таких бюджетних туристів як ми з Оксаною: залізницю з кількома потягами та електричками які їдуть до кордону прямо через Самбір і Старий Самбір. Спочатку ми відправилися в Старий Самбір та Стару Сіль, а звідти вже прибули в Самбір.
Майже одразу як ми вийшли з автобуса, ми побачили досить велику будівлю в закинутому стані, як виявилося згодом це бувший Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, який налічував близько 2000 студентів. У 2012 р. факультет закрили через неможливість оплачувати високу орендну плату за приміщення.Такі от макарони.
Місто досить багате на історичні будівлі, проте, вони не в дуже гарному стані. Більшість з них виглядають занедбаними недоглянутими і ще й на додачу завалені рекламою. Хоч, ми бачили архітектуру ще й в гіршому стані, але сумно за це все.
З культових споруд в місті є:
Новозбудована греко-католицька церква яка вражає своєю величиною та помпезністю:
Церква Різдва Пресвятої Богородиці де якщо вірити розміщується частина мощей Святого Валентина:
Центральний вхід
Вид збоку
Костел та монастир оо. Бернардинців.
Монастир Бригідок XVII ст.:
Також в місті є багато гарних будинків включаючи і площу Ринок:
Таким ми побачили Самбір
Немає коментарів:
Дописати коментар