Потелич

        Потелич - колись важливе місто на перехресті торгових шляхів, а нині просто село Жовківського району Львівської області. Якщо вірити літописам, перша згадка про місто, датується 1262.
     За що я люблю поїздки осінню, так це за її чудові барви, які теплого гарного дня, прикрашають все, так наче, ти в казці. Особливо, цю магію видно в селах та містечках, де в рази менше урбанізації, асфальту та машин.
     Так, що одного чудового осіннього дня, ми доїхавши стареньким дизельком до Рави-Руської вирішили заскочити і в Потелич. Тим більше там знаходиться одна з 8 дерев'яних церков занесених в спадщину ЮНЕСКО.
     З пів-годинки стареньким автобусом по розбитій сільській дорозі, і ми в Потеличі. Якраз зупинилися навпроти костела Святого Станіслава (1826 року побудови).  Костел чудова споруда з простими прямими формами,які надають йому рис суворості та величності, і водночас прямоти і простоти. От таке дивне поєднання.

                                                          Костел з дзвіницею.

Вид здалека, з права як так розумію розміщена плебанія.

За кілька сотень метрів на захід від костела розміщується мурована церква Святої Трійці з дерев'яною дзвіницею схожою на ракету).

Сільський пейзаж: хлам, кури і дзвіниця... прямо картина Марчука.

Церква Святої Трійці гарна церква з 4 куполами,яка радує око. Ну і вже позолотили верхи, добре хоч не вгатили цибулі як в сусідів. 

                                                       Реставрація і золоті купола.

                                Вхід в церкву, все чисто та доглянуто.

    Всередині церкви було кілька місцевих жителів, які кривилися як побачили у нас в руках фотоапарата. Тому ми й всередині нічого і не сфоткали.

    Далі наш шлях проліг до головної причини, заради якої ми приїхали в Потелич, а саме : Церква Святого Духа споруджена 1502 року. Найстаріша дерев'яна церква Львівщини та тридільна в Україні. Занесена в спадщину ЮНЕСКО. Церква дуже гарна, розміщена на горбочку, на вході який пише, що це городище старого руського міста Телич. 

Доріжка до церкви Святого Духа.

Східці до церкви.

  Церква як для більшості наших дерев'яних церков в дуже гарному стані.Оббита гонтом, більш-менш підермонтована, і навіть якщо пам'ять не зараджує має протипожежну сигналізацію. Все ж таки спадщина ЮНЕСКО, це вам не жарти, а статус. Причому крутий статус. Церква здалека схожа на корабель, який от от попливе в незвичну мандрівку, хоч ні, вона вже й так пливе, у річці часу. 

Ну не краса ? 

                                                        Вид здалеку на церкву та дзвіницю.

                                                              Я на фоні церкви)